Відповідно до інформації, за три роки повномасштабної війни Європа інвестувала понад €5 млрд у закупівлю російських слябів – напівфабрикатів для виробництва сталі. Найбільші імпортери цього металу – Бельгія (42% обсягів), а також Італія, Данія, Чехія і Франція. Основними споживачами є підприємства, що належать великим російським металургійним компаніям і мають виробництва в цих країнах.
Наразі санкції на російські стальні сляби діють, проте передбачають перехідний період, що дозволяє їх імпорт. Це стає питанням внутрішньої політики окремих держав чи бізнесів. Водночас деякі європейські країни відмовилися від російських напівфабрикатів на користь дорожчих альтернатив з країн ЄС, Туреччини чи Китаю, тоді як інші продовжують купувати через нижчу ціну російських слябів, які в середньому дешевші на €80 завдяки доступу до дешевого газу, електроенергії і робочої сили.
За словами експертів, це створює ризик для екологічної трансформації виробництв і реалізації кліматичних цілей Європейського Союзу. Вони підкреслюють, що для вирішення цієї проблеми необхідно ввести остаточні обмеження на імпорт російського залізорудного сировини та стальних напівфабрикатів до ЄС. Запропоновано скоротити перехідний період і запровадити додаткові мита на всю російську металопродукцію до повного заборони.
Також наголошується на важливості обмеження ввезення інших металургійних виробів з країни-агресора, оскільки це може суттєво вплинути на фінансування війни.
Крім того, відзначається, що за час повномасштабної агресії змінилося ставлення європейських компаній до виходу з російського ринку: ті, що раніше оголошували про закриття, фактично тривають у своєму процесі виходу.
Крім цього, український бізнес стикається з впливом американських та європейських санкцій, що обмежують його права на території ЄС, і без підтримки держави та діалогу з європейськими інституціями ці ініціативи можуть залишитися лише на рівні теорії.
На завершення, нещодавнє розслідування українського видання виявило, що один з найбагатших бізнесменів Росії, Василь Лисин, який володіє Новолипецьким металургійним комбінатом, активно співпрацює з підприємствами, що займаються виробництвом ракет, дронів і ядерної зброї. Водночас його заводи продовжують працювати в околицях Брюсселя, а сам бізнесмен, незважаючи на тісні зв’язки з кремлівським керівництвом, не потрапив під санкції ЄС.
