Тропічні ящірки мають перевагу у поїданні метеликів, однак їм складно розпізнати, де у метелика знаходиться голова. Вчені виявили, що це пов’язане з унікальною структурою крил у багатьох представників родини Lycaenidae, які мають дуже оманливі візерунки.
Дослідження, проведене в Індійському інституті науки, висвітлює складні генетичні фактори, що сприяють цьому явищу.
Стратегія виживання метеликів
Хоча крила метеликів не є смачними, хижаки віддають перевагу нападати на їхні більш поживні частини. Протягом еволюції понад 900 видів метеликів родини Lycaenidae розробили захист у вигляді “хибних голів”, розташованих на хвостах. Хижаки, намагаючись схопити метелика, часто намагаються відкусити ці “голови”, через що залишаються з легкодоступними, але неприємними частинами — запорошеними лусочками задніх крил.
Ця стратегія дозволяє метеликам виживати, отримуючи лише незначні пошкодження крил, що зберігає їхні життєво важливі органи. Це підвищує шанси на передачу генів нащадкам.
Деякі види метеликів мають свої унікальні “голови”. Наприклад, Airamanna columbia має вусики та червоне “око”, тоді як Arawacus aetolus поєднує різноманітні елементи, які можуть ввести в оману спостерігачів.
Еволюція “другої голови”
Вчені Тарункішвор Юмнам та Улласа Кодандарамайя проаналізували дані з 928 видів метеликів, використовуючи бази даних зображень та генеалогічні дерева. Це допомогло зрозуміти, як еволюціонували ознаки хибної голови, включаючи вусики, плями на крилі, яскраві кольори і загальний контур.
Результати показали, що більшість цих ознак розвивалися одночасно, що свідчить про їхній тандемний вплив протягом еволюційного процесу. Дослідники також виявили, що ці ознаки, які створюють ілюзію помилкової голови, з’явилися як відповідь на хижаків, ставши адаптивною функцією.
З макроеволюційної точки зору, це підсилює ідею, що різноманітні ознаки пішли на користь метеликам, запобігаючи нападам хижаків. Раніше також повідомлялося, що всі метелики мають спільного предка, який жив приблизно 100 мільйонів років тому.
