Дослідження, проведене групою вчених на чолі з еволюційним біологом Еббі Грейс Дрейк, показало, що незважаючи на значну різницю між кішками та собаками, їхні черепи мають чимало спільного. Вчені проаналізували 1810 черепів різних порід цих тварин, включаючи домашніх кішок, таких як сіамські і перські, а також понад 100 порід собак, і виявили, що одомашнення сприяло розвитку схожих рис у черепах обох видів.
Дослідження підтверджує явище, відоме як конвергенція, де неспоріднені види розвивають подібні характеристики під тиском схожих умов середовища. Наприклад, кішки з плоскими мордами, такі як перські, і собаки, зокрема мопси, мають схожі черепні структури попри різну еволюційну історію.
Фахівці встановили, що одомашнення збільшило варіативність форм черепів, створивши екстремальні варіанти, такі як породи з короткими або плоскими мордами. Дикі псові, до яких належать вовки та лисиці, мають більш витягнуті черепи, тоді як дикі коти, як правило, демонструють більшу різноманітність варіацій у формі черепа.
Селективне розведення, яке активно застосовується для поліпшення певних рис у тварин, є каталізатором подібних змін, але водночас воно підвищує ризик виникнення здоров’я проблем. Дослідники підкреслюють, що особливості, які роблять домашніх тварин привабливими для людей, часто можуть викликати серйозні медичні ускладнення. Наприклад, породи з плоскими мордами можуть страждати від утрудненого дихання і неврологічних проблем.
Таким чином, результати дослідження заслуговують на особливу увагу, адже вони не лише розширюють наші уявлення про еволюцію домашніх твари, а й ставлять під сумнів використання певних селективних методів розведення.
