Галузь металургії в Україні відчула суттєві наслідки війни і продовжує стикатися з серйозними викликами. Серед основних проблем – високі логістичні витрати, брак робочої сили та неможливість конкурувати з російським металом на ринку Європи.
За даними аналітиків, мобілізовано від 15% до 20% працівників металургійної сфери. Багато людей остерігаються працювати в великих компаніях через високий ризик мобілізації, а зміни в законодавстві часто призводять до хвиль звільнень. Хоча компанії намагаються залучити жінок, людей похилого віку та ветеранів, цього недостатньо. Нестача робочої сили може негативно вплинути не лише на теперішні потреби, а й на майбутнє зростання української економіки.
Додатковою проблемою залишається неможливість конкурувати з російським металом в ЄС, де попри санкції, продовжують закуповувати російську металургійну продукцію. Російські виробники користуються дешевими енергетичними ресурсами та відсутністю логістичних обмежень, що ускладнює конкурентну спроможність українських компаній. З початку 2025 року ЄС імпортував 1,35 млн тонн російської металургійної сировини на суму €535,2 млн, що на 71,4% більше в річному вимірі.
Логістичні витрати також значно зросли – ставки фрахту подвоїлися з часів до війни. Хоча Україна відкрила морський експортний коридор, функціонування портів та ризики в судноплавстві залишаються актуальними. Додатковим негативним чинником є намір “Укрзалізниці” збільшити тарифи на перевезення для вантажів гірничо-металургійного комплексу на 35-40%, що знову ускладнить ситуацію для вітчизняних виробників.
Ще одним фактором ризику є вуглецевий прикордонний податок ЄС (CBAM), введення якого може призвести до щорічних втрат України в $1,6 млрд від продажу сталі до 2030 року. Українські компанії потребують термінових інвестицій у зменшення викидів вуглецю, проте в умовах війни їх головним пріоритетом залишається виживання. Україна сподівається на звільнення від вимог CBAM, вказуючи на форс-мажорні обставини війни, але для отримання цього звільнення український уряд мусить звернутися до Європейської Комісії із відповідним запитом.
Попри виклики, Україна має потенціал стати ключовим постачальником залізної руди для виробництва заліза прямого відновлення (DRI), який користуватиметься високим попитом в ЄС. Проте реалізація проектів зеленої металургії вимагатиме близько $11 млрд капітальних інвестицій.
Ці проекти реалізуються лише за умови, що українські підприємства отримають доступ до європейських інструментів «зеленого» фінансування. У минулому році металургійна галузь забезпечила Україні 15,2% експортних доходів (близько $6,4 млрд), з основними товарами – залізною рудою ($2,8 млрд) і сталлю ($2,4 млрд). Гірничо-металургійний комплекс також забезпечив 18,3% загальних капітальних інвестицій в українську промисловість у 2024 році, а найбільші компанії виплатили майже мільярд доларів податків.
