Як виглядає Прип’ять через 39 років після катастрофи на ЧАЕС: небезпеки радіації та шанси на відновлення життя в зоні відчуження
Прип’ять, місто, яке стало призраком після Чорнобильської катастрофи, закрите для туристів з початку повномасштабного вторгнення. Доступ сюди можливий тільки за спеціальними умовами для преси, для чого потрібно оформити документи і пройти контроль на в’їзді.
В’їжджаючи в Прип’ять, ми проїжджаємо через “Міст смерті”, де, за легендою, місцеві мешканці спостерігали за пожежею в реакторі ЧАЕС. Хоча насправді їхні свідки з вікон своїх квартир, як пояснює Надія Мудрик-Мочалова з Державного агентства України з управління зоною відчуження.
Місто, що колись було сповнене життя, тепер нагадує про радянську епоху. Написи на будинках, вказуючи на ідеали мирного атома, свідчать про зруйновані надії.
Природа поступово відновлює територію. Дерева в центрі міста досягли значної висоти, а тротуари покриті мохом. Пересуватися можна лише по асфальтових ділянках, дотримуючись суворих правил безпеки, оскільки радіаційний фон коливається. Ближче до центру рівень радіації досягає 1.5 мкЗв, в той час як в інших місцях може бути до 0.3 мкЗв.
Центр також залишається отруєним, про що свідчить “Чортове колесо”. Цей атракціон ніколи і не запрацював – аварія сталася за кілька днів до його відкриття. Навколишні будівлі руйнуються, і життя тут затихло понад 39 років.
Серед мешканців зони відчуження є тільки дикі тварини: олені, лисиці та кабани. Радіація могла вплинути на них, але науковці стверджують, що мутації, на які сподіваються, поки не зафіксовані.
Залишена техніка, яка використовувалася для ліквідації наслідків катастрофи, все ще залишає свій слід у зоні. Час від часу з’являються “самопоселенці” – людей, які всупереч заборонам повертаються в зону, проте це доволі небезпечно через ризик радіації.
Ситуація з радіаційним фоном залишається під контролем. Вчені вважають, що, незважаючи на вкрай низький відсоток імовірності повернення людей до життя в цій території, деякі радіоактивні елементи потрібні тисячі років, щоб розпастися.
Можливо, з часом зона відчуження знову стане життєздатною. Від опадів до невеличких наукових досліджень, зміни в радіаційному фоні показують, що природа все ж може повернутись до життя. Але це питання залишається відкритим і вимагає подальшого дослідження.
