Юля розповідає, що найбільш зворушливі моменти трапляються під час щорічної акції “Тайний Санта”. Люди з усієї України надсилають подарунки для підопічних: солодощі, теплі речі та інші приємності, як-от чашки та домашні капці.
Ключовим елементом кожного подарунка є листівка, написана рукою дітей. Саме ці листівки залишаються з літніми людьми значно довше, ніж солодощі чи одяг. У притулках їх бережуть на тумбочках поряд із ліжками, немов ікони.
“Дуже помітно, як ці листівки зношуються з часом. Десь вони мають розм’яклі краї, десь є плями – адже бабусі часто беруть їх до рук”, – ділиться Юля.
В одному з будинків для престарілих в Житомирі одна жінка отримала листівку, яку їй відправили з Харківської області. Подарунки роздавали випадковим чином, без особистих підписів. Але їй дісталася саме та листівка, яка стала її особистим нагадуванням про рідний дім, втрачену під час війни.
Для багатьох підопічних простий дитячий малюнок виявляється ціннішим за будь-який інший дарунок, адже це свідчення того, що про них пам’ятають, що хтось проявив до них увагу.
Крім того, такі листівки допомагають залучити дітей до благодійності, зауважує Юля, нагадуючи, що допомога – це не лише фінансові внески, а й прості дії, які залишають емоційний слід.
Нікіта з Андріївки та конструктор у пакеті
У 2022 році, ще до офіційного старту фонду, Юля разом з волонтерами відвідала деокуповану Андріївку на Київщині, де надавали допомогу жителям. Вони роздавали все, що мали: продукти, засоби гігієни, дитячі речі. Коли в автобусі вже не залишилося нічого, до них підійшов худорлявий дідусь з хлопчиком.
Хлопчика звали Нікіта. Він виглядав засмучено і тримався осторонь, але уважно спостерігав за пакетами. Волонтери знайшли для нього останній батончик, передавши його дуже обережно, неначе боявся, що це помилка. Дідусеві ж вручили останній пакет з гуманітарною допомогою.
Під час короткої бесіди дідусь згадував, що під час окупації не пускав когось у сховище – боявся, що воно може стати братською могилою. Сказав, що краще всі будуть в хаті – бо хоч якась надія є.
Юля повернулася додому та розповіла про цю зустріч у ранковому ефірі, що сильно вразило слухачів. Люди почали надсилати гроші на подарунки для Нікіти. Одна мама вирішила зробити щось більше: її син поклав у пакет свій Lego-конструктор, додав записку та передав це Нікіті.
Під час наступного візиту команда спеціально заїхала в Андріївку, щоб передати Нікіті Lego, солодощі та інші приємності. Хлопчик, отримавши пакет, замовк, а потім побіг ділитися новиною з друзями.
Мати Нікіти передала волонтерам домашнє печиво зі словами: “Сподіваюся, він не запам’ятає війну. Але дуже хочу, щоб він запам’ятав цю емоцію”.
Минуло кілька років, але Юля досі пам’ятає цю першу зустріч – як Нікіта йшов разом з дідусем по селу, тримаючи в руках цукерку.
