Науковці створили нову комп’ютерну модель, яка з’ясовує невідому роль магнетизму у внутрішній структурі зірок, подібних до Сонця. Понад півстоліття астрономи вважали, що з часом подібні зірки змінюють свій обертальний режим, спостерігаючи уповільнення обертання з віком. Існуюча теорія передбачала, що полярні області зірки починають обертатися швидше, ніж екватор, унаслідок цього повільнішого обертання.
Однак результати новітнього дослідження, проведеного на суперкомп’ютері Fugaku, засвідчили, що зірки можуть зберігати постійний режим обертання впродовж всього свого життєвого циклу. Це відкриття суттєво вплине на наше розуміння зміни зіркових структур та їхнього впливу на навколишні планети. Стаття, що містить ці результати, була опублікована в журналі Nature Astronomy.
Зірки складаються із густого гарячого газу, а це означає, що різні їх частини можуть обертатися з різними швидкостями, що відоме як диференціальне обертання. Наприклад, у Сонця екватор обертається за 25 днів, тоді як полярні регіони цього ж зірки – за 35 днів. Раніше вважалося, що з часом зменшення швидкості обертання призводить до змін у внутрішньому русі газу зірки, що, в свою чергу, повинно змінити обертання.
Проте, учені не спостерігали підтвердження цієї теорії у реальних зірках; вона залишалася лише у сфері комп’ютерного моделювання. Дослідники створили детальну комп’ютерну симуляцію, яка враховує як рух плазми, так і поведінку магнітних полів всередині зірки.
Результати симуляції вказують на те, що магнітні поля, у поєднанні з турбулентностями в газовому середовищі, продовжують підтримувати швидше обертання екватора порівняно з полярними областями, навіть тоді, коли зірки сповільнюють своє обертання в кінці свого життєвого циклу.
Крім того, модель продемонструвала, що магнітне поле зірок слабшає з часом, спростовуючи припущення про можливе відновлення їх сили при зміні обертального напрямку. Ці результати можуть змінити наше уявлення про життєві цикли зірок, оскільки обертання зірок впливає на багато факторів, включаючи магнітну активність та викиди енергійних частинок у космос.
Дослідники вважають, що нове розуміння цих процесів є важливим для прогнозування того, як зірки взаємодіють з планетами навколо них протягом тривалого часу, зокрема, чи можуть ці планети залишатися придатними для життя мільярди років.
