Астрономи, користуючись телескопом обсерваторії “Джеміні південь”, розташованій у чилійських Андах, представили нове вражаюче зображення планетарної туманності, відомої як Метелик. Ця туманність, що отримала своє прізвисько через схожість її форми з крилами метелика, є однією з найбільш відомих біполярних туманностей. Вона позначена як NGC 6302 і, за оцінками астрономів, розташована на відстані між 2500 і 3800 світловими роками від Землі.
Відзначаючи 25-річчя обсерваторії “Джеміні південь”, вчені презентували деталізоване зображення туманності, яка в центрі має білий карлик з температурою 250 000 градусів Цельсія. Раніше ця зірка була звичайним об’єктом з масою, що перевищувала масу Сонця, але після закінчення свого життєвого циклу перетворилася на червоного гіганта, скинувши зовнішні шари та створивши туманність. Лише її гаряче ядро залишилося у вигляді білого карлика, маса якого складає близько 70% маси Сонця. Зірки, маса яких не перевищує восьми мас Сонця, в кінцевому підсумку перетворюються на білі карлики.
На новому зображенні видно, як повільно рухаючися речовина була викинута з екваторіальної зони червоного гіганта, формуючи темний пиловий пояс. “Крила метелика” утворені швидшими потоками речовини, розширеними випромінюванням зірки, що вмирає. Температура речовини туманності досягла 20 000 градусів Цельсія, внаслідок чого гази іонізувалися. Червоний колір на зображенні вказує на наявність іонізованого водню, тоді як синій – на іонізований кисень. Через приблизно 5 мільярдів років Сонце також стане білим карликом, окутаним планетарною туманністю.
Обсерваторія “Джеміні південь”, що знаходиться на вершині гори Серро-Пачон, є частиною Міжнародної обсерваторії Джеміні, до якої входить також “Джеміні північ” на Гаваях. Обидва телескопи забезпечують безперервне спостереження за космосом у північній та південній півкулях, і вони вважаються одними з найкращих у світі оптичних інфрачервоних телескопів.
Крім того, астрономи нещодавно дослідили червоного гіганта, ядро та зовнішня оболонка якого обертаються з різною швидкістю, що може свідчити про його “голод”. А також підтвердили наявність блискавок на Марсі, які відрізняються від земних електричних розрядів.
