Дослідники розробили універсальну модель, яка пояснює відмінності в напрямку вітрів на Юпітері та Нептуні. Вітри на цих планетах-гігантах, що являють собою зони надзвичайно сильних потоків повітря, характеризуються швидкістю від 500 до 2000 км/год, роблячи їх найшвидшими в Сонячній системі.
Згідно нової моделі, екваторіальні вітри Юпітера і Сатурна спрямовані на схід, тоді як у Урана і Нептуна — на захід. Це питання залишалося загадкою, оскільки очікувалося, що ці явища спричинені різними механізмами. Однак дослідження показало, що є один єдиний механізм, який може призводити як до східних, так і до західних вітрів, в залежності від товщини атмосфери планети.
Атмосферні особливості перебувають у прямій залежності від глибини конвекції, що спостерігається в шарах атмосфери. Воно, в свою чергу, визначає напрямок вітрів. Юпітер і Сатурн, з їх глибокими конвективними шарами, мають вітри, що дмуть на схід, в той час як у Урана і Нептуна, де конвекція менш глибока, — на захід.
Таким чином, однакова фізична механіка може пояснити різні результати вітрових напрямків. Вчені вважають, що ця модель може бути застосована для розуміння атмосфери не тільки газових і крижаних гігантів Сонячної системи, але й екзопланет, які обертаються навколо інших зірок, маючи подібні умови.
Ці дослідження відкривають нові горизонти в астрономії та можуть допомогти зрозуміти процеси, що відбуваються на далеких планетах.
