Волинська трагедія: як історичні події 80-річної давності все ще розділяють українців і поляків
Цього тижня на півдні Тернопільської області розпочалась ексгумація поляків, жертв Волинської трагедії. Роботи ведуться у селі Пужники, яке вже не існує, де у лютому 1945 року загинуло більше 80 поляків різного віку і статі від рук бійців УПА.
Не дивно, що ця трагедія, яку поляки називають “резнею”, стала важливою темою у відносинах між Україною та Польщею. Хоча на перший погляд, існують актуальніші питання, такі як протидія російській агресії, тема Волинської трагедії продовжує залишатися в політичному і соціальному дискурсі.
У Польщі ця тема отримує набагато більше суспільної уваги, ніж в Україні. Це викликає спекуляції з боку різних ультраправих політиків, особливо під час виборчих кампаній. Нещодавно, разом із початком ексгумаційних робіт у Пужниках, сталося провокаційне встановлення таблички на братській могилі воїнів УПА на польській горі Монастрь, що викликало обурення представників українського МЗС.
Деякі польські політики, такі як міністр оборони Владислав Косіняк-Камиш, прямо пов’язують європейську інтеграцію України з “вирішенням питання Волині”. Це говорить про те, що тема Волинської трагедії не зникне з порядку денного навіть після закінчення поточної виборчої кампанії. Численні емоції та спрощене сприйняття проблеми з обох сторін лише ускладнюють досягнення історичної правди та впливають на сучасні та майбутні відносини між обома країнами.
Цю тему обговорили український історик Роман Кабачий і польський історик Мариуш Зайончковський. Вони вважають, що не може бути однозначного висновку про спільну історію, адже кожна сторона має свої погляди на події, що відбувались 80 років тому.
На думку Кабачого, нинішні ексгумації не є першими, адже раніше проводилися розкопки в Любомльському районі. Причиною перерви в таких роботах була швидше політична воля України, яка намагалася обмежитися символічними жестами, в той час як Польща закликала до більш глибокого визнання подій.
Експерти зазначають, що розпочаті роботи в Пужниках можуть стати важливим кроком до розуміння та примирення між українцями та поляками, проте шлях до спільної історичної правди залишиться тернистим. Вони підкреслюють, що дисбаланс уваги до Волинської трагедії, зокрема в польському суспільстві, пов’язаний із соціальними і політичними факторами, зокрема, з впливом нащадків жертв трагедії.
Спостерігається, що польська сторона більше акцентує на втрати поляків, а українська – на масштабах конфлікту. Це ускладнює продуктивний діалог і може призвести до подальших розбіжностей.
На завершення важливо зауважити, що вихід з цієї ситуації вимагає не тільки відкритості у спілкуванні, а й готовності обох сторін визнати минулі біди, щоб покласти край циклу ненависті і непорозумінь.
