В адвокатській колонці Володимира Богатиря обговорюється справа народного депутата Ярослава Дубневича в контексті “газових” звинувачень, які, за словами захисника, засновані на недостатніх підставах. Обвинувачення в тому, що відбувалося злочинне заволодіння майном, є сумнівним через відсутність доказів шкоди та конкретної особи, яка могла б бути потерпілою.
Богатир втрачає на увазі небезпечну тенденцію в Україні, де законні бізнес-причини спробують перекваліфікувати у кримінально-карні. Як приклад, адвокат наводить діяльність теплоелектроцентралей на Львівщині, які до 2016 року працювали в рамках законодавства, але пізніше були визнані злочинними.
Основою обвинувачення є твердження, що частина газу, отриманого за зниженою ціною для населення, використовувалася для генерації електроенергії, яка згодом продавалася за ринковими цінами. Однак, як зазначає адвокат, в обвинувальному акті чітко зазначено, що потерпілих у справі немає, що ставить під сумнів легітимність звинувачень. НАК “Нафтогаз України”, єдиний суб’єкт, якому могла бути заподіяна шкода, не підтверджує наявність збитків у своїй фінансовій звітності.
Володимир Богатир також акцентує увагу на центральному елементі обвинувального висновку — відомостях, які нібито подавалися з метою фальсифікації тарифів. Але перевіряти факт достовірності цих даних має регулятор, а не правоохоронні органи. Економічні прогнози завжди мають елементи ризику, тому відмінності між прогнозами і фактичними даними не можуть бути підставою для кримінального переслідування.
Згідно з адвокатом, у цій справі відсутні ключові елементи злочину, і замість об’єктивного розгляду використовуються політичні маніпуляції, що змішують бізнес-конфлікти з кримінальним правом. Це може призвести до зловживання судовими процедурами та перетворення їх на методи тиску.
