Москва давала Україні шанс на самостійність до закінчення Другої світової, – інтерв’ю з істориком
2 вересня 1945 року стало знаковим днем – японський уряд підписав Акт про капітуляцію на борту американського лінкора “Міссурі”, що закрило етап Другої світової війни. Проте в СРСР про це фактично не згадували, наголошуючи на своїх власних перемогах. Які наслідки мала війна для України та якими були реалії повоєнного життя, пояснює історик Олександр Білоус.
Головні теми інтерв’ю:
- Які втрати зазнала Україна в часи війни, і чому Москва підпустила участь України в заснуванні ООН?
- Як у повоєнній Україні карали “неугодних” митців, тоді як інші отримували державні нагороди?
- Чому з України фактично зникли німецькі громади, що існували тут до 1941 року?
- Чому в пізньому СРСР поширилася російська мова у Львові, і де переважно поселялися росіяни?
- Як склалася доля частини українців, яких примусово вивозили до Німеччини, що не хотіли повертатися?
- Чому в СРСР фактично забули про 2 вересня, і які уроки можна винести з Другої світової?
Україна як співзасновник ООН та її місце в міжнародній політиці.
Досліджуючи післявоєнний статус України, Олександр Білоус зазначає, що з точки зору історичного колективізму, українці на певному етапі стали єдиною нацією в межах одного державного утворення. Попри всі жахливі наслідки війни, такий об’єднаний статус давав Україні змогу стати співзасновником ООН разом з Білоруссю. Це рішення стало політично обгрунтованим кроком Москви, яка прагнула збільшити свої голоси на міжнародній арені.
Культура та інтелігенція в СРСР після війни.
Але водночас, після війни радянська влада почала контролювати українську культуру, залежно від її лояльності до лінії Кремля. Вони використовували митців для підвищення патріотизму населення, але згодом дехто з них ставав жертвами переслідувань. Таким чином, українські діячі культуру переживали як активну підтримку під час війни, а згодом потрапляли під репресії просто за “недостатній патріотизм”.
Повоєнна демографічна картина України.
На фоні знищення єврейської громади після війни, більшість національних груп в Україні відчули зміни. Так, німецькі громади фактично зникли, водночас в Україні збільшилася присутність російського населення, яке переселили для відновлення промисловості. Цей процес супроводжувався також асиміляцією українців до російської культури, зміною мовної ситуації в багатьох регіонах.
На завершення, історик підкреслює.
2 вересня 1945 року, хоч і є важливим історичним моментом, в СРСР залишився непоміченим. Влада бажала «забути» про цей день, адже вступ до війни проти Японії не вписувався в радянську нарацію про чесноти того ж режиму. Уроки тієї епохи і стан сучасної війни можуть дати цінні висновки для українського суспільства та міжнародної спільноти сьогодні.
