Недавні генетичні дослідження освітлили питання соціальної структури одного з найвідоміших стародавніх міст, Чатал-Гююк, в Туреччині. Команда дослідників, серед яких були еволюційний генетик Мехмет Сомель і археолог Іан Ходдер, провела аналіз стародавньої ДНК 131 особи, похованої під підлогою місцевих будинків.
Чатал-Гююк існував приблизно з 7100 до 6000 року до нашої ери і привернув увагу археологів завдяки унікальному плануванню, декоративному оформленню та символічним артефактам.
Результати дослідження показали, що люди, пов’язані по материнській лінії, часто ховалися в одних або сусідніх домівках. Сомель зазначив, що ці знахідки надають інформацію про жінок як центральну фігуру в соціальній організації цього неолітичного суспільства.
Виявлення спільних поховань родичів вказує на те, що домогосподарства могли складатися з ядерних або розширених сімей, проте особливу увагу привертає наявність материнських ліній у різних поколіннях. Дослідники також відмітили, що похоронні дари частіше знаходилися разом із дівчатами та немовлятами, що викликає питання щодо традиційних поглядів на гендерні ролі в давнині. Єнс Нотрофф, фахівець з Німецького археологічного інституту, сказав, що результати дослідження слугують першим доказом жіночої орієнтації спільноти в неолітичному світі.
Хоча раніше вчені, такі як Джеймс Мелларт, інтерпретували знахідки як свідчення матріархальної структури, пізніші дослідження розглядали суспільство як більш рівноправне. Нові ДНК-результати вносять ясність у розуміння похоронної практики, але Сомель підкреслює, що термін “матрилінійний” може бути занадто вузьким і пропонує використовувати більш широкі категорії, такі як “орієнтоване на жінок”.
Ці відкриття сприяють новим уявленням про давні суспільства та створюють можливості для подальших досліджень у цій галузі. Сомель також зазначив, що дослідження стародавніх громад цього регіону продовжуються і можуть дати нові insights про соціальну організацію наших предків.
