Учені за допомогою космічного рентгенівського телескопа Чандра та наземного радіотелескопа Very Large Array виявили потужні струмені, що виходять від надмасивних чорних дір, які сяють у залишковому світлі Великого вибуху. Ці струмені, які втричі перевищують розміри нашої галактики, рухаються майже зі швидкістю світла.
Астрономи дослідили два квазара з раннього етапу Всесвіту, відстань до яких складає 11,6 та 11,7 мільярдів світлових років. Виявилося, що кожен з них має один струмінь довжиною близько 300 000 світлових років, що свідчить про величезні масштаби цих космічних утворень. Високоенергетичні частинки в цих струменях рухаються зі швидкістю від 92% до 98% швидкості світла.
Ці струмені сформувалися, коли Всесвіту було лише 3 мільярди років, в період, коли галактики та їх надмасивні чорні діри активно ростилися. Вчені вважають, що вивчення цих квазарів дозволить краще зрозуміти їхній вплив на зростання галактик та середовища, в якому вони існували.
На зображенні видно струмінь квазара J1610+1811, розташованого ближче до Землі, з характерною тонкою лінією, що простягається від його яскравого ядра. Інший квазар, J1405+0415, також демонструє потужний струмінь, де частинки рухаються зі швидкістю 95% до 99% швидкості світла.
Ці струмені залишаються видимими через мільярди світлових років завдяки їхньому світлу в рентгенівському діапазоні, що виникає внаслідок взаємодії з реліктовим випромінюванням — залишковим світлом від Великого вибуху. Коли формувалися ці струмені, реліктове випромінювання було набагато щільнішим, заповнюючи простір низькоенергетичними фотонами.
Крім того, струмінь квазара J1610+1811 несе приблизно половину енергії, яка відповідає світлу, що випромінюється матерією навколо чорної діри. Це еквівалентно енергії, що має 10 трильйонів Сонць. Дослідження може пролити світло на причини швидшого зростання квазарів та інших надмасивних чорних дір у той період історії Всесвіту.
Вчені також мають інші теорії щодо чорних дір, зокрема, що вони можуть бути порталами до інших частин Всесвіту, відомими як червоточини. Це відкриття може суттєво змінити наше розуміння природи чорних дір.
