Дослідники зробили значний крок вперед у розкритті секретів, пов’язаних із будівництвом Великої піраміди в Єгипті, і тепер стверджують, що викрили метод, за допомогою якого прадавні робітники піднімали важкі кам’яні блоки.
Протягом багатьох років вчені намагалися зрозуміти, як у давності вдалося перемістити мільйони масивних блоків — деякі з яких важили до 15 тонн — без використання сучасних технологій. Писемних свідчень про будівництво піраміди Хеопса не збереглося, але тепер, здається, вчені знайшли відповідь.
У рамках нового дослідження, яке очолює комп’ютерний учений Вісенте Луїс Росель Ройг, висловлено припущення про існування прихованої спіральної рампи всередині піраміди. Наукова команда вважає, що робітники могли використовувати “крайову рампу” — схили на зовнішніх краях пираміди, які устелили в міру підвищення кожного нового шару.
Раніше вчені вважали, що для підйому блоків застосовували зовнішні рампи, проте нова теорія вказує на те, що внутрішня спіральна рампа дозволяла зручніше переміщувати каміння.
Вражає й розмір піраміди Хеопса: вона має основу близько 230 метрів з кожного боку та висоту 146 метрів. За оцінками, для її будівництва знадобилося близько 2,3 мільйона кам’яних блоків, що вимагало вражаючої організації під час правління фараона Хуфу.
Дослідження також проливає світло на тривалість будівництва. Моделювання показало, що блоки могли укладатися кожні чотири-шість хвилин, що свідчить про швидкий і рівномірний темп роботи. Це означає, що з принаймні 20-річною тривалістю видобутку каменю і транспортування загальний час будівництва скоріш за все становив 20-27 років.
Автори дослідження вважають, що нова інтерпретація пояснює також наявність незвичайних порожнин всередині піраміди. Вчені припускають, що частини спірального пандуса можуть досі бути прихованими усередині.
Відзначимо, що технології давнього Єгипту не дозволяли використовувати залізні інструменти або важкі колісні машини. Проте працівники могли користуватися мідними інструментами, сани з водяним мастилом, канати, техніку важелів, земляні роботи і баржі на Нілі.
Вчені адаптували параметри моделі дослідження, щоб визначити ухил рампи, ширину смуги й умови тертя, а також час інтервалу між укладанням блоків, враховуючи необхідність укласти панелі в рамках 20-27-річного проміжку.
Використання комп’ютерного моделювання виявило, що добавлення нового шару блоків не викликало стійких структурних вад та запевняло, що піраміда могла витримати значну вагу протягом усього періоду будівництва.
Таким чином, нові знахідки вносять свіжий погляд на містичні таємниці побудови одного з найбільших архітектурних досягнень людства.
