Вчені висловлюють серйозні побоювання щодо швидкого виверження вулкана, відомого як супервулкан Єллоустон, також називаного вулканом Судного дня. Причиною занепокоєння стало нове дослідження, яке виявило, що джерело магми цього вулкана розташоване ближче до поверхні, ніж було вважалося раніше.
Супервулкан Єллоустон є одним з найбільших активних вулканів на планеті. Попередні дослідження свідчили, що такі вулкани живляться великими камерами рідкої магми в земній корі. Проте китайська дослідницька команда встановила, що рушійна сила виверження Єллоустона знаходиться значно глибше.
Виявилося, що Єллоустон отримує магму не з віддалених джерел, а з так званого шару “магматичної каші”, розташованого під земною корою. Дослідники вважають, що вулкан знаходиться над великою областю частково розплавлених порід, які просочуються до верхніх шарів мантії. У результаті, якщо достатня кількість магми накопичиться під поверхнею, це може призвести до сильної вулканічної активності.
Цей висновок став приводом для нових занепокоєнь у зв’язку з активністю Єллоустона, про яку експерти висловлюють дедалі більше тривог. Супервулкани здатні вивергати величезні обсяги породи, попелу і лави, і їх виверження можуть мати катастрофічні наслідки для навколишнього середовища та клімату.
Науковці зазначають, що Єллоустон розташований під величезною кальдерою. Протягом останніх 2,1 мільйона років вулкан пережив два грандіозних виверження. Раніше вважалося, що супервулкани мають великі магматичні камери, які заповнюються розплавленою породою, але останні дані свідчать про те, що ці камери можуть бути відсутніми у найбільших супервулканів, включаючи Єллоустон.
Сучасні дослідження вказують на те, що магма надходить з області, яка знаходиться безпосередньо під найбільш жорсткою оболонкою Землі, так званою астеносферою. Автори дослідження вважають, що Єллоустон може заповнювати свої магматичні камери в основному внаслідок тектонічної активності, без необхідності в глибоких магматичних стовпах.
Геологічна служба США прогнозує, що ймовірність виверження супервулкана залишилася на рівні близько 10 000 років. Проте нові дослідження свідчать про зростаючу активність. Наприклад, нещодавно вчені виявили понад 86 000 “прихованих землетрусів”, що в десять разів більше, ніж попередні оцінки.
Така ситуація викликає інтерес у науковому співтоваристві та привертає увагу до потенційних наслідків для природи і людства.
