У архівах Праги знайдено значущі документи, що стосуються таємної німецької шифрувальної машини. Серед них знаходяться оригінальні інструкції з експлуатації пристрою Schlüsselgerät 41 (SG-41), який історики вважають більш досконалим за знаменитий “Енігму”.
Ці інструкції, які вважалися втраченими з часів Другої світової війни, дозволяють краще зрозуміти, як функціонувала ця складна система шифрування. Дослідники Євген Антал, Карола Дальке та Роберт Ян виявили документи у Військово-історичному інституті в Празі та Архіві служб безпеки.
Матеріали містять інструкції з роботи, правила створення шифрових ключів і автентичні таблиці ключів, які використовував Вермахт у березні 1945 року.
SG-41 була розроблена у 1941 році німецьким інженером Фріцом Менцером. На відміну від “Енігми”, яка використовувала електричну роторну систему, SG-41 ґрунтувалася на механічній конструкції, впровадженій шведським криптографом Борисом Хагеліном.
Машина мала шість обертових коліс з регульованими штифтами, які можна було налаштувати на активні або неактивні значення. При введенні літери SG-41 зчитувала конфігурацію штифтів і генерувала псевдовипадкове число, що сприяло шифруванню повідомлень.
Існували унікальні елементи, що ускладнювали розшифровку. Наприклад, крокова система руху коліс була нерегулярною, а спеціальний штифт на шостому колесі міг інвертувати положення інших штифтів, що збільшувало складність шифрування.
Документи, що зберігалися в архівах, включали офіційні інструкції, правила генерації ключів і таблиці ключів, які викривали, як використовувався SG-41 наприкінці війни. У них також знайшли технічні описи кріптографічних систем та аналізи, які показують, що після війни чехословацька розвідка могла досліджувати конструкцію машини.
SG-41, незважаючи на свою важку конструкцію, була розроблена з урахуванням польових умов. Оператори користувалися спеціальним аксесуаром – “колінною пластиною”, щоб зручно працювати зі шифрувальним пристроєм.
Документи висвітлюють трирівневу структуру шифрувального ключа. Оператори користувалися таблицями для налаштування конфігурації штифтів, отримуючи щоденні ключі, що підвищували безпеку зв’язку. Однак був виявлений незначний недолік у системі: деякі значення могли з’являтися частіше за інші через спосіб генерації, що ускладнювало декодування.
Попри нові знахідки, деякі аспекти залишаються незрозумілими, зокрема, звідки отримали ці документи. Дослідники не виключають можливість існування інших архівів з важливою інформацією про SG-41, оскільки повідомлення свідчать про те, що після війни радянські війська могли забрати документи та машини з німецьких заводів.
Ці нововідкриті матеріали надають детальне пояснення функціонування SG-41 і спрощують розуміння одна з найскладніших механічних шифрувальних систем, які використовувалися під час Другої світової війни.
