Дослідження, проведене Центром екологічних наук Індійського інституту науки, ставить під сумнів усталені уявлення про людей як “суперхижаків”. Вчені виявили, що реакція диких тварин на людей є складнішою, ніж вважалося раніше. Хоча тварини здатні відчувати страх перед людьми, які становлять реальну загрозу, їх відповідь на несмертельні дії людині є менш передбачуваною.
У рамках дослідження команда переглянула тридцятирічний обсяг наукових робіт, які фокусуються на зміні поведінки диких тварин у відповідь на взаємодію з людьми. Вони аналізували, як різні види адаптуються до присутності людей у своїх середовищах існування, зокрема зміну в харчуванні, обережності та моделях пересування.
Головний автор дослідження, Шон Д’Суза, зазначив, що небезпечні люди, такі як мисливці і рибалки, сприймаються тваринами як загроза, що веде до підвищеної пильності та зменшення часу, витраченого на пошук їжі. Водночас реакція на безпечні об’єкти, як туристи чи дослідники, виявилася менш значущою і варіативною.
Дослідники дійшли висновку, що дикі тварини, скоріше за все, розрізняють небезпечних людей від тих, хто не становить загрози. Іноді вони навіть знижують рівень пильності в густо заселених районах, оскільки можуть відчувати більшу безпеку поруч з людьми.
У дослідженні акцентувалася увага на трьох основних аспектах поведінки: харчуванні, пильності та пересуванні, які вказують на те, як тварини балансують між необхідністю виживання та безпекою. Результати узгоджуються з “гіпотезою розподілу ризику”, яка стверджує, що тварини адаптують свою поведінку залежно від частоти та тяжкості загрози. Коли ризик стає частим або інтенсивним, тварини залишаються обережними, а під час рідкісних загроз можуть послабити свою пильність.
