Сучасний конфлікт в Україні викликає асоціації з Першою світовою війною через свою похмуру атмосферу та інтенсивність: часті артилерійські обстріли, численні окопи і значні втрати. У цьому контексті сер Кір Стармер та Емманюель Макрон, що намагаються зміцнити свою “коаліцію охочих”, нагадують про ще один важливий момент: якщо їм вдасться реалізувати свій план “Великого ривка”, це може призвести до мирного виходу з ситуації під контролем європейського союзу.
На недавній зустрічі в Парижі із президентом України Володимиром Зеленським, а також із представниками США та лідерами близько двох десятків країн, вони підтвердили намір направити військові сили в Україну для сприяння мирному врегулюванню. Стармер висловив сподівання, що кінець війни “наближається”, тоді як Кушнер охарактеризував цю угоду як “вагомий крок”.
Документ, що вийшов у Парижі, передбачає формування “багатонаціональних сил для України”, переважно з європейських країн, але із залученням добровольців з Канади, Австралії, Нової Зеландії та Японії. Їхня місія полягає в підтримці відновлення Збройних сил України та забезпеченні стримування, зокрема в технічній допомозі у зведенні оборонних об’єктів. Співпраця в галузі підготовки кадрів та спільного виробництва оборонної продукції також має розширитися.
“Bагатонаціональні сили” мають діяти з військових центрів, розгорнених по Україні, однак президент Макрон підкреслив, що вони не братимуть участі в активних бойових діях.
Ключовим чинником для досягнення успіху буде участь США. Основою Паризької декларації є механізм перевірки дотримання режиму припинення вогню, який також передбачає технологічні засоби для контролю. Америка також домовилась про “протоколи безпеки” для підтримки врегулювання, які передбачають заходи для захисту України в разі нових агресій.
Виглядає, що спроба досягнення миру в Україні є досить амбітною. Проте, виникають певні питання: чи вистачить Великій Британії і Франції військових ресурсів для виконання даних зобов’язань? Чи можна покладатися на не зовсім чіткі запевнення США? І чи не відкине Росія ці пропозиції, як це вже відбувалося раніше?
Макрон анонсував можливість відправлення “десятків тисяч” французьких військових. Водночас, відзначимо, що Франція вже нараховує понад 21 000 військовослужбовців у різних міжнародних місіях. Проте, влада повинна переконати парламент підтримати збільшення оборонного бюджету, адже серед депутатів існують значні розбіжності щодо оцінки загроз.
Велика Британія, у свою чергу, має лише близько 7500 військових за кордоном, і ресурси для подальшого розгортання обмежені. Британська армія продовжує скорочуватися, і постає питання, звідки взяти “бойові сили” для України.
Щодо США, підтвердження “протоколів безпеки” залишає багато питань. Необхідно пам’ятати, що історія свідчить: президенти можуть міняти свою позицію, залежно від ситуації, і результати можуть бути непередбачуваними.
Росія, зі свого боку, наполягає на своєму праві на території, контролювані Україною, і на тому, що на її землі не може бути військ НАТО. Виникає запитання: чи зможемо досягти миру, коли жодна зі сторін не готова йти на компроміси?
Наразі не можна стверджувати, що мирне врегулювання є на горизонті, поки не буде вирішено ці складні проблеми.
