Державні підприємства України стали місцем корупційних скандалів, де кошти, що мали служити економіці, часто потрапляють у приватні руки. Багато з цих компаній зазнали збитків і роками не розвивалися.
Приватизація повинна була змінити цю ситуацію, забезпечуючи нові можливості та поповнивши бюджет, однак на практиці цей процес не став панацеєю, часто проявляючись у схемах і махінаціях. Дослідники аналізують, як держава втратила контроль над своїм майном, які підприємства були продані за заниженими цінами, і що потрібно зробити, щоб українські виробничі потужності запрацювали на благо економіки.
З моменту проголошення незалежності Україні дісталася значна кількість державних підприємств, і в 1990-х роках розпочалася велика приватизація. Спочатку це дійсно виглядало як крок до ринкової економіки, але швидко перетворилося на шлях до олігархізації.
Початкова ваучерна приватизація, коли українці отримували сертифікати на частку в підприємствах, не привела до справедливого розподілу власності: багато людей не знали, як це працює, тому ваучери скупили посередники та керівники. Згодом відбулася грошова приватизація, в рамках якої підприємства продавалися за безцінь, часто одному обраному покупцеві, внаслідок доведення до банкрутства. Це призвело до величезних втрат для держави.
У 2005–2013 роках приватизація залишила безліч історій про занижені ціни. Одним з відомих прикладів є “Криворіжсталь”, продана за 4,26 млрд грн у 2004 році, хоча вже на повторному аукціоні в 2005 році вона купилась за 24,2 млрд грн. Інші підприємства, такі як Чорноморське морське пароплавство та Одеський припортовий завод, мали серйозні проблеми з боргами та непрозорими рішеннями управлінців.
В Україні потреба у великих змінах стала очевидною після початку війни, коли державна приватизація зупинилася. Лише з літа 2022 року вона була частково відновлена, принісши у 2024 році близько 3,5 млрд грн від продажу малих активів. Проте багато підприємств залишаються збитковими і потребують значних дотацій.
Експерти зазначають, що приватизація державних підприємств може бути ефективним способом реформи, проте для цього необхідно дотримуватись прозорості та залучати міжнародних інвесторів. Вони також акцентують на важливості боротьби з корупцією, що часто прикривається під державними активами.
Варто зосередитися не на ліквідації підприємств, а на їх трансформації в ефективні організації, що можуть працювати на користь суспільства. Досвід інших країн, таких як Польща, показує, що іноземні інвестори можуть модернізувати українські компанії та зменшити ризики корупції.
Прозорість процесів приватизації, зокрема через систему Prozorro, є важливим кроком для досягнення конкуренції на ринку. Однак, щоб забезпечити справедливі умови для всіх учасників, необхідна політична воля та готовність створити належний рівень конкуренції.
