Перед анексією Криму Росією в 2014 році, уряд Німеччини, очолюваний Ангелою Меркель, запланував великий оборонний проект у співпраці з Кремлем. Проєкт передбачав спорудження восьми сучасних військових учбових центрів, витрати на які мали скласти близько 1 мільярда євро. Ці інституції мали готувати російські війська за стандартами, прийнятими на Заході.
Видання The Telegraph повідомляє, що в книзі “Провал — розслідування історії політики Німеччини щодо Росії” німецьких журналістів Катьї Гльоґер і Георга Масколо розкривається інформація про підтримку німецьким урядом створення мережі військових баз у Росії, які б використовували новітні технології для моделювання бойових дій. Проєкт передбачав обладнання центрів лазерними системами, сенсорами та іншими пристроями, здатними відтворювати умови реального бою, подібно до тренувального центру Бундесверу в Магдебурзі.
Ініціатива виникла після російсько-грузинської війни 2008 року, коли Кремль зрозумів необхідність модернізації армії. Володимир Путін звернувся до Берліна за допомогою у створенні таких навчальних баз.
Генерал Йозеф Нібеккер, який раніше був радником канцлера Герхарда Шрьодера, підтвердив, що уряд ФРН отримав політичне зобов’язання підтримати цю ініціативу: “Це було чітке завдання — сприяти бажанню Росії до співпраці настільки, наскільки це можливо”.
Однак після початку анексії Криму в лютому 2014 року проєкт був остаточно призупинено. Компанія Rheinmetall, що мала забезпечити технічну підтримку центрів, повідомила, що фактично не встигла розпочати реалізацію, а уряд Німеччини зупинив усі форми військової співпраці з Росією.
Автори книги відзначають, що ці факти протирічать пізнішим заявам Меркель, яка після свого виходу з політики звинувачувала Польщу та країни Балтії в небажанні діалогувати з Путіним після Мінських угод. Вона стверджувала, що у 2021 році прагнула організувати переговори між ЄС та Кремлем, але цю ініціативу заблокували Польща та країни Балтії, остерігаючись, що це може розцінюватися як занадто м’яке ставлення до Москви. Меркель вважала, що ці фактори, поряд з пандемією, лише посилили напруження та спонукали до агресії з боку Росії.
Проте міністр закордонних справ Естонії Маргус Тсахкна спростував ці твердження, наголосивши, що справжніми причинами війни стали імперські амбіції Кремля та ігнорування Заходом його загроз.
