Вчені, які проводять дослідження стародавньої мумії, знайденої в австрійському селі Сент-Томас-ам-Блазенштайн, виявили раніше невідомий спосіб бальзамування. Ця мумія, ймовірно, належала Францу Ксаверу Сідлеру фон Розенеггу, парафіяльному вікарію, що помер у 1746 році, та має приблизно 300 років. Незважаючи на невелику ступінь розкладання, дослідники з’ясували, що тіло зберігали за допомогою введення дерев’яних трісок, гілок, тканин і хлориду цинку через ректальний канал — метод, який раніше не виявлявся у практиці муміфікації.
Доктор Андреас Нерліх з Університету Людвіга-Максиміліана зазначив, що унікальний тип бальзамування допоміг досягти відмінної збереженості, адже використовувані матеріали, такі як ялицева і смерекова тріска, льон та коноплі, добре висушили внутрішні органи. Цей метод кардинально відрізняється від традиційного, що включає хірургічне втручання.
Хоча основна частина тіла збереглася добре, кінцівки і голова демонструють ознаки розкладання. В середині мумії також знайдено маленьку скляну намистину, що, як вважають, була загублена під час підготовчих робіт. Ці знахідки вказують на те, що цей менш агресивний спосіб бальзамування міг бути більш популярним, ніж було відомо раніше, проте не отримав широкого визнання через прогресуюче розкладання в інших випадках.
Подальші дослідження показали, що на момент смерті цей чоловік був віком 35-45 років, його раціон складався з зернових, м’яса та, можливо, прісноводної риби. Ізотопний аналіз і радіовуглецеве датування підтвердили його особу, вказуючи на хворобу туберкульозу та короткочасні звички до куріння.
Доктор Нерліх припустив, що тіло могло бути підготовлене для перевезення до абатства, хоча це ніколи не сталося. Також вивчені нові методи візуалізації продемонстрували свою цінність, оскільки спростували попередні невірні інтерпретації, що стосуються мумії.
Дослідження цього унікального випадку не лише висвітлює рідкісний метод бальзамування, а й підкреслює важливість міждисциплінарного підходу у вивченні мумій. Це відкриває нові можливості для розуміння минулих культурних і медичних традицій, які формували уявлення про смерть і поховання.
