Відомий британський аналітичний центр RUSI опублікував нову доповідь, присвячену питанням “промислової мобілізації” Росії в контексті війни з Україною.
Ця робота має велике значення, оскільки вона являє собою перший значущий крок у переході від питання “Коли у росіян закінчаться танки?” до розуміння, чому Росія має значну перевагу в кількості бойової техніки.
Ось основні моменти з доповіді:
- Термін “промислова мобілізація” виявляється умовним, адже Росія не створювала нову військову промислову базу, а лише активізувала існуючі потужності, на яких у травні 2022 року вже працювало 1400 підприємств;
- Ключовим фактором є те, що Росія зуміла оперативно ухвалити рішення для перенаправлення економіки на військові потреби в період з березня до липня 2022 року, здобувши стратегічну перевагу в часі та ресурсах щонайменше на 4 місяці у порівнянні з Україною та Західними союзниками;
- Кремль також досяг соціально-політичного ефекту, залучивши до оборонної промисловості близько 4,5 мільйонів осіб, що може становити до 10% від усього населення Росії, якщо враховувати сім’ї працівників;
- Під час війни Україна успішно використала свою пострадянську промислову базу, але зіштовхнулася з труднощами у сфері “промислової мобілізації”;
- В українському секторі оборони наразі працює приблизно 500 підприємств, занято близько 300 тисяч робітників;
- Західні країни стикнулися з проблемами у виробництві, оскільки їхня система зосереджена на фінансових показниках, а не на реальних обсягах виробництва;
- Окремою проблемою є відсутність чітких стандартів у питаннях запасів озброєння та функціонування оборонної промисловості країн-учасниць НАТО.
З наведених тез можна зробити кілька чітких висновків:
- Кремль вірить, що має стратегічну перевагу в питанні ресурсів та виробничих потужностей, порівнюючи свої можливості з військовими запасами західних країн;
- В Україні затримки в розширенні кадрового та ресурсного потенціалу оборонної промисловості можуть мати критичні наслідки.
