17-18 лютого у Женеві планується провести новий раунд трьохсторонніх мирних переговорів за участю представників України, США та Росії. Переміщення цієї важливої дипломатичної комунікації з Об’єднаних Арабських Еміратів до Швейцарії, а також повернення голови російської делегації Мединського, викликає багато запитань.
Вдень 13-15 лютого президент України Володимир Зеленський зустрівся з державним секретарем США Марко Рубіо на Мюнхенській безпековій конференції. Президент висловив сподівання на продуктивність переговорів у Швейцарії, зазначивши, що зміна представника Росії на переговорах може бути спробою відкласти важливі рішення. Однак він впевнений, що Україна разом із США не дозволять розпочати переговори з нуля.
Глава українського МЗС Андрій Сибіга наголосив, що попередній голова делегації Мединський в минулому замість змістовних обговорень зосереджувався на непродуктивній історії.
Під час свого виступу в ніч на 16 лютого керівник Офісу президента України Кирило Буданов підтвердив, що делегація вирушає до Женеви для переговорів. Він підкреслив, що основною метою є захист інтересів України.
У той же час, російські ЗМІ повідомили, що Швейцарія надасть безпечне проходження для російської делегації, яка складатиметься з не менше 15 осіб. Серед них буде і скандальний Мединський, а також заступник міністра закордонних справ Росії Михайло Галузін, відомий своїми жорсткими поглядами на міжнародні відносини.
Політологи висловлюють різні думки щодо перенесення переговорів до Женеви. Олег Саакян вважає, що це свідчить про намір Росії контролювати хід перемовин, незважаючи на те, що посилення тиску на США та намагання зберегти діалог із Китаєм може ускладнити їхню стратегію. Олег Постернак вказує на те, що повернення Мединського може означати загострення умов з боку Кремля, що ускладнить початок конструктивних перемовин.
Дипломатичні кроки Росії, на думку експертів, відображають внутрішні політичні міркування та прагнення показати свою силу, одночасно продовжуючи схему взаємодії з США. Війна в Україні залишається у центрі міжнародних відносин, і жодні позитивні зрушення не можуть відбутися без активно налагодженого діалогу між ключовими гравцями.
Таким чином, незважаючи на зміни в переговірних командах, ситуація все ще залишається складною, а будь-які зрушення в мирному процесі можуть бути досягнуті лише завдяки згоді між всіма учасниками.
