У листопаді 1708 року російські війська знищили козацьку столицю Батурин, вбивши мирних мешканців. Очевидці свідчать, що після трагедії понівечені тіла плавали по річці ще кілька днів. Це викликало велику тривогу щодо того, як козацька держава, яка колись вважалася найвільнішою в Європі, увійшла до підданства Московії.
У березні 1687 року гетьман Іван Самойлович отримав повідомлення від представників Московії про похід на Крим. Хоча підготовка розпочалася ще восени, перехід через степ в травні-жервні здавався небезпечним через можливі напади татар. Самойлович, який добре знав місцевість, не міг відмовити князю Василю Голіцину – фавориту тодішньої цариці Софії.
За три десятиліття після укладення Переяславської угоди 1654 року козацька держава зазнала значних втрат. Її землі були поділені між Польщею, Московією та Запоріжжям. Козаки в той час були зайняті внутрішніми конфліктами, намагаючись здобути владу, і як результат — втратили незалежність.
Наступні гетьмани підписували менш вигідні угоди з Москвою, поступаючи суверенітетом за підтримку. Іван Самойлович, ставши гетьманом у 1672 році, шахрайським способом усунув свого попередника. Однак реальна влада й територія гетьманів поступово зменшувалася.
Багато українських земель стали непридатними через війни, а тих, хто залишився, гетьман змушував переселятися до своїх володінь. У 1686 році Московія уклала “вічний мир” з Польщею та остаточно втратила свою православну митрополію.
Іван Самойлович втратив контроль над Запорізькою Січчю, яка стала окремою одиницею, що підпорядковувалася Москві. Наступне покарання прийшло, коли гетьман зазнав провалу під час походу на Крим, що розгромило його репутацію.
Після цього наступні вибори гетьмана відбулися під контролем московських військ, і новим гетьманом став Іван Мазепа. Хоча він уклав угоду з московським урядом, його європейська освіта та дипломатичні навички сприяли відродженню козацької держави, що стало відомим як Мазепинське відродження.
Мазепа змушений був проявляти лояльність до молодого царя Петра I. У відповідь на війну зі Швецією цар почав вимагати від гетьмана відряджати козаків, що викликало обурення. З часом зрозумівши, що його влада під загрозою, Мазепа уклав союз зі Швецією, сподіваючись на підтримку.
Коли цар дізнався про це, він розпочав жорстоку акцію проти Батурина, знищивши місто разом із жителями. Смертельна розправа поширилася на людей, які чинили опір, і служила застереженням для інших.
Після цього імперська влада закріпилася в Україні, м’якою силою та страхом зачинюючи будь-які прояви самостійності. Батурин став символом зречення козацької незалежності, а його знищення — знаком нової ери колоніального панування. Ситуація, що виникла після поразки під Полтавою, заклала основи для столітньої московської окупації України.
